Цілий день провів, зустрічаючись з різними людьми. Змерз, як собака. Бабусі біля під'їзду повідомили, що у підвалі прорвало каналізаційну трубу і тільки завтра її відремонтують. Прийшов додому. У квартирі холодно, гарячої води немає, погрожують вимкнути світло на дві години. Ввімкнув телевізор, а там інформація про підвищення ціни на газ у чотири рази для населення (прес-конференція представника нафтогазу). Сьогодні нарешті отримали квитанцію на оплату комунальних послуг - вартість газу в два рази більша. Зателефонував до ЖЕКу, відповіли, що підвищили об'єми споживання газу у зв'язку з тим, що не було гарячої води. Цього пояснення я не зрозумів. Це ж скільки потрібно води нагріти, щоб використати такий об'єм газу?! Вдень спілкувався із завучем однієї школи на Оболоні. Вона розповіла, що збираються підвищити кількість навчальних годин без підвищення ставки. Автоматично вчителі починають працювати майже на півставки, а це означає, що заробітна плата становитемо близько півтори тисячі гривень.

Сьогодні здав документи в ЦВК. Вийшов. В голові промайнула думка — я взяв на себе відповідальність за долю всієї України. Я аж зупинився. Незвичайні відчуття. Але дійсно, я хочу щоб моя донька жила в вільній, цивілізованій та демократичній країні. Це свідомий вибір.

Пафосно звучить, але цей пафос щирий.

У березні місяці я звернув увагу на те, що інформацію у ЗМІ почали фільтрувати. Тоді я вирішив, що це спрацьовує самоцензура журналістів та згодом все стане на свої місця. Але час йшов, а все залишалося без змін. Влада не ставала більш прозорою. Трохи пізніше я звернув увагу на те, що наші ЗМІ почали використовувати такі ж самі маніпуляційні технології, що і російські ЗМІ. Але була російська агресія і я вирішив, що це необхідно. Вчора УП опублікувала проекти законів про особливий статус та амністію. Коли я прочитав їх, то в мене була надія, що це фейк. Але сьогодні з незначними правками ці закони були прийняті. На моє глибоке переконання прийняття цих законів - це державна зрада. Але не тільки закони, а й те, як вони були розроблені та прийняті. Я не розумію чому ці закони приймалися на закритому засіданні таємним голосуванням. Я не розумію, чому їх розробляли в обстановці цілковитої таємниці. Ці закони стосуються нас усіх. Це наша країна, наша земля. Наші рідні гинули на сході України. Ми всі фінансували армію, а до того ми фінансували Майдан. Сьогодні верхівка державної влади намагається вирішувати вкрай важливі речі без нашою участі, не враховуючи нашу думку. Хіба це вірно? Хіба ми цього прагнули?

Сторінка 2 із 2