Біографія

Як завжди, біографія починається з народження. Будемо притримуватися цієї традиції. Народився я 29 жовтня 1966 року у місті Києві. До семи років мешкав у центрі Києва на вулиці Енгельса (зараз Лютеранська). В 1973 році моя сім'я переїхала на Мінський масив, де я зараз і проживаю. Одружений, виховую доньку п'ятнадцяти років. Під судом і слідством не знаходився, до кримінальної відповідальності не притягався. Навчався у Київському технікумі радіоелектроніки за спеціальністю "Радіолокаційні пристрої" та у Київському Інституті інженерів цивільної авіації  - за спеціальністю "Бортове радіоелектронне обладнання". Ще навчаючись в інституті, почав працювати. У 1987 році вперше влаштувався на роботу до Головного інформаційно-обчислювального центру Річфлоту України, перша посада -  інженер-програміст у відділі системного супроводу. Відтоді все моє життя тісно пов'язане з інформаційними технологіями. З 2005 року займався підприємницькою діяльністю.

До 2010 року я був звичайним громадянином. З активною життєвою позицією, але звичайним. Під час Помаранчевої Революції 2004 року я приймав активну участь у діяльності штабу 911, який займався забезпеченням Майдану всім необхідним. Минув рік. З середини 2006 року, коли влада стала такою самою, як була до подій Майдану (тільки обличчя змінилися), а всі люди сіли біля телевізорів та не мали можливості і бажання контролювати владу, я прийняв рішення не брати участь у політичній та громадській діяльності - жити так, як жив раніше.

Усе змінив прихід Януковича до влади після виборів 2010 року. Я не зміг сидіти, склавши руки - вирішив протидіяти всіма силами спробі повернення у часи тоталітаризму. Саме у цю зиму і була створена Всеукраїнська Громадська Організація "Українське Піратське Співтовариство", у якій мене обрали головою. У 2012 році Українське Піратське Співтовариство стало членом Міжнародного Піратського Інтернаціоналу. Нас визнав світ. Для мене Піратство - це свобода, свобода обміну інформацією, свобода особистості. Але це не вседозволеність. Це свобода, яка базується на принципах демократії.

Через рік в організації з'явилися послідовники  майже у всіх областях України. Мною було започаткована системна співпраця з депутатами та органами влади у роботі над зміною законодавства для недопущення можливості введення цензури та будь-якого обмеження прав громадян. Сумісними зусиллями було пригальмовано прийняття змін до закону "Про авторські та суміжні права", що було спробою ввести цензуру, та закону "Про мирні зібрання" який унеможливлював  висловлення протесту у вигляді мирних акцій. Саме ті зміни, прийняття яких ми гальмували протягом декількох років, були прийняті 16 січня 2014 року єдиним пакетом та викликали широкий суспільний резонанс.

Одним із напрямків діяльності українських піратів є зміна системи освіти та створення рівних можливостей для будь-якого громадянина України. Саме цей напрямок я і очолював. Ми все робили власним коштом, тому проекти не могли похизуватися грандіозністю, але вони однозначно були корисними. В одній зі шкіл Оболоні нами було впроваджено легальне та безкоштовне програмне забезпечення. Сьогодні школярі цієї школи пишаються тим, що вони навчаються, не використовуючи крадені програми. Також мною було ініційовано створення електронної бібліотеки шкільних підручників, яка доволі популярна серед широкого загалу .

Основними фундаментальними принципами функціонування організації я зробив чесність, відкритість та прозорість. Саме це дозволило дуже швидко налагодити зв’язки з великою кількістю громадських та державних організацій та плідно з ними співпрацювати. Три роки тому я увійшов до Координаційної Ради Київського Віча. Це дозволило сприяти розвитку та становленню громадянського суспільства у Києві. Більше двох років я є членом Виконкому Комітету захисту Української мови. Найбільш екзотичною була співпраця “Головного Пірата” та Міністерства Внутрішніх Справ у галузі зміни законодавства про авторське право у рамках робочої групи, ініційованої МВС. Нині входжу до Громадської Ради при Міністерстві Освіти та Науки, приймаю активну участь у роботі Реанімаційного Пакету Реформ, який розробляє проекти законодавчих актів для прийняття Верховною Радою, деякі з яких имплементовані Верховною радою.

Втілюючи в життя проекти, співпрацюючи з іншими громадськими організаціями та державними структурами, я впевнився у тому, що необхідно змінювати систему керування країною, що стара система націлена на збереження ще радянських підходів та цінностей, де людина є гвинтиком. На мій погляд, все повинно бути навпаки — держава та її інституції повинні працювати на Громадянина. Саме тому я вважаю, що самоврядування є найкращою системою керування країною.

Мої спроби організувати альтернативний орган самоврядування в Оболонському районі влітку 2013 року наштовхнулися на повну зневіру людей у можливість щось змінити. Переломним моментом у свідомості людей стали буремні події Майдану Гідності. У середині січня 2014 року я став ініціатором створення Самооборони Оболоні, яка виконала значну та важливу роль у збереженні миру та спокою у нашому районі. Цей приклад дуже швидко розповсюдився Києвом, і Самооборони виникли у всіх районах міста. Тоді я відчув зміну в настрої людей, їх готовність робити конкретні справи на користь суспільства. Водночас існувала й невпевненість у своїх силах, невпевненість у тому, що саме ми можемо щось принципово змінити.

Але я щиро вірю в те, що ми всі разом можемо змінити наше життя на краще. Саме тому я йду до Верховної Ради.