Зазвичай партії мають програму в якій вони намагаються донести до суспільства, що вони будуть робити для громадян. Але у них немає для цього ресурсів та бажання. Сьогодні в Україні немає партій з ідеологією. Є тільки олігархічні клуби які називають партіями. Який їм сенс щось робити для громадян? Враховуючи останні зміни до виборчого законодавства є чітке бажання партій, які існують, законсервувати ситуацію та привести систему до стану двох партійної. Це влаштовує олігархат. А нас з Вами це влаштовує?

На мій погляд виникла потреба створення партії, яка представляє інтереси саме громадян. Але вона не повинна бути схожа на партії, які існують. Вона повинна базуватися не на конкретній програмі, а на принципах динамічного формування завдань. Якщо є конкретна людина з ініціативою, яка підтримується громадянами, то чому ця спільнота не може використати партійну структуру для реалізації своєї ідеї? Чому партія не може бути сервісом для спільноти?

Якщо партія стає сервісом, то вона повинна мати фільтри, які не дозволять через неї впроваджувати рішення, які суперечать основним принципам задекларованих партією. На мій погляд це дуже просто реалізувати використовуючи механізми, які закладені в ідеології Живої Демократії (Liquid Democracy).

Спробую показати на прикладі як це працює. У когось виникла ідея внести зміни до Закону України. Цей хтось розміщує свою ініціативу з детальними поясненнями на публічному ресурсі та починає збирати прихильників. Якщо йому вдається зібрати необхідну кількість прихильників та сформувати робочу групу, то наступним етапом буде широке обговорення запропонованої ініціативи, участь у якому може приймати кожен, хто має бажання. В результаті обговорення ідея яка була запропонована може змінитися. Наприклад, запропоновано ввести квоти на обсяг мовлення українською мовою на радіо. В результаті обговорення дійшли до думки, що квоти потрібно вводити не тільки на радіо, а й на телебаченні та в пресі. По закінченні обговорення і формулювання остаточної пропозиції, обговорення припиняється і рішення передається в експертне середовище для аналізу. Після оприлюднення результатів аналізу експертного середовища через деякий час розпочинається голосування. Пауза між оприлюдненням та початком голосування потрібна для ознайомлення спільноти з висновками експертів. При голосуванні кожна людина може проголосувати самостійно, а може передати свій голос інший людині, яка вже проголосує двома голосами чи передає всі голоси будь кому. Таким чином створюються динамічні центри концентрації впливу на прийняття рішення. За своєю природою ці центри є динамічними в силу того, що голоси передаються чи по кожному окремому питанню, чи в окремій галузі (освіта, екологія, охорона здоровʼя, тощо) і можуть бути відкликані будь якого моменту.

Для імплементації прийнятого рішення необхідно його внести до законодавчого органу в якому депутати виступають простими трансляторами рішення і голосують так, як проголосувала спільнота. Впевнений, що частина депутатів погодяться на цю роль. Але я також впевнений, що запропонований підхід потрібно використовувати й при обранні депутатів, які візьмуть на себе зобов'язання бути трансляторами прийнятих рішень в органах влади. Ось тут цікавий момент — враховуючи чинну норму імперативного мандату партія має вплив на обраних депутатів і може замінити будь кого, якщо він зраджує принципам партії.

Хочу звернути увагу на те, що запропонований підхід працює не тільки на рівні держави, але й на рівні міста, району, будинку.

Буду радий почути Ваші думки.