Сьогодні був присутній на VI Всесвітньому форумі українців, який проходив в Українському Домі. Це була перша конференція, яка пройшла без підтримки держави. Дякую організаторам за якісну підготовку заходу.

Захід був цікавий. На жаль, такий захід проходить дуже рідко — раз на пʼять років, та було зовсім мало часу на виступи делегатів.

Результати форуму я би підсумував наступним чином:

1. На мій погляд, необхідно перерозподілити ті ресурси, які збирає діаспора. Під час Майдану та на початку російської агресії фінансова допомога з боку українців всього світу була необхідна нашим патріотам. Сьогодні ці ресурси необхідно перекласти на плечі державних структур, а ті ресурси які звільняться перенаправити на просування України у світі, на підсилення впливу української діаспори як Україну, так і на країни де мешкають українці. На жаль, у багатьох виступах зверталися до української влади “робіть щось!” Для мене це незрозуміло. Навіщо звертатися до влади, коли є всі можливості робити самім? Навіщо звертатися до влади з пропозицією розвивати українську культуру за кордоном, коли можна взяти та самім організувати гастролі українських митців, організувати наукові конференції, показати світу і показати світ талановитим дітям як з України, так і дітям з діаспори. Завдяки активності діаспори влада буде вимушена підтримувати та розвивати цей напрямок.

2. Необхідно більше використовувати можливості наших дипломатів, більш тісно взаємодіяти з ними. Але тут є проблема - у більшості випадків наша діаспора розпорошена по декількох громадським організаціям в країні перебування, між якими не налагоджені комунікації. Була слушна пропозиція від представниці української діаспори у Греції, щодо створення обʼєднавчої структури співпраці цієї структури з українською амбасадою в країні.

3. Познайомився з представниками української діаспори з багатьох країн. У вересні будемо проводити відео-міст за участю представників українців з багатьох країн. Сьогодні я остаточно переконався у необхідності створення умов для координації діаспор у різних країнах та створення комунікаційного майданчику, як інструменту для консолідації зусиль. Саме ця ідея була покладена в основу при розробці віде-мосту за участю представників діаспори.

4. Говорили про українські школи в різних країнах, про відсутність методик викладання української мови, літератури, історії України для дітей. На мій погляд, навіть без підтримки держави це питання не складно вирішити за допомогою наших шкільних викладачів, наших науковців та студентів в університетах, співробітників Інституту української мови. Впевнений, що під час проведення відео-мосту оприлюднимо пропозиції щодо вирішення цієї проблеми.

Ось що мене здивувало, так це те, що велика кількість діаспорян, так само як і ми у середині країни, вважають тільки свою точку зору вірною і не допускають будь якого її обговорення та, не дай боже, коли ставлять її під сумнів. Деякі діалоги мені нагадали спілкування представників українських громадських організацій з різними точками зору. Напевно це національна особливість, яку необхідно враховувати при спілкуванні.