Основною причиною пасивності більшої частини суспільства є те, що кожен не має відчуття впливу на владу. “А що вирішує моя думка”, “Я не впливаю на рішення влади”. Це відчуття гальмує будь-які дії з боку суспільства. А дійсно, які є механізми у суспільства впливу на владу? А ніяких! Навіть сьогодні, коли держава руками волонтерів намагається створити e-goverment, то вона дуже уважно слідкує, щоб не дай боже не зʼявилися реальні інструменти впливу на неї. Яскравий приклад такого підходу — це закон про електронні петиції: петиція є, а впливу немає. Для держави цей інструмент як термометр, який вимірює рівень суспільного напруження. Дехто скаже — так, це вже не мало, раніше і цього не було. Але хіба це те, що нам потрібно?

Уявимо собі будинок, який щойно створив орган самоврядування та обрав голову, створив відповідні структури — правління та ревізійну комісію, розподілив між ними повноваження та відповідальність. Виявляється, що основною проблемою новоствореного органу є прийняття легітимних спільних рішень. Можна всі повноваження передати створеним органам. Але в більшості випадків це призводить до корупційних ризиків. Можна регулярно проводити загальні збори (саме так вимагає закон), але практично неможливо забезпечити кворум на цих зборах і це паралізує роботу органу самоврядування. Що ж робити?

Трохи пофантазуємо на тему “інструменти впливу на владу”. Уявимо собі ситуацію, у якій кожен мешканець приймає участь в управлінні будинком і приймає рішення по всім питанням. Саме для будинку це абсолютно реально при наявності наступних складових процесу управління:

- мешканець витрачає на це мало часу;

- людина має можливість контролю та участі у втіленні прийнятих рішень;

- кожен відчуває вплив на прийняття рішень;

- всі бачать реальний результат виконання прийнятих рішень;

- кожен має зацікавленість в процесі генерування, обговорення та реалізації рішень.

Насправді, перелічені критерії працюють не тільки для спільноти, яка обʼєднує будинок, але й для кварталу, вулиці, мікрорайону, міста і навіть держави.

Виникає питання — якщо все так просто, то чому це не відбувається? На жаль, на сьогодні ці критерії не задовольняються на жодному рівні. На рівні будинку є монополіст ЖЕК чи керуюча компанія, у районі є районна рада, у місті — міська рада, у державі — Верховна Рада. А ще є узурпація владних повноважень всіма цими органами та бюрократичний апарат, який стоїть на сторожі такої системи.

Але саме сьогодні є можливість змінити цю ситуацію в силу того, що держава не може впоратися з управлінням та підтримкою старого житлового фонду і намагається перекласти цей клопіт на плечі громадян шляхом створення органів співвласників багатоквартирних будинків. У мешканців немає іншого варіанту, як самим, за свій кошт утримувати будинки, в яких вони мешкають. Саме цей крок держави примусить громадян включатися в процес керування своїм майном. Повернемося до критеріїв, при яких мешканці будуть приймати активну участь в цьому процесі.

Витрачається мало часу. Це забезпечується дуже просто. Сьогодні майже кожен має доступ до інтернету. Існує велика кількість інструментів, які забезпечать колективне прийняття рішень, не встаючи з дивану. В умовах проникнення інтернету в кожну квартиру, це стає суто технічною проблемою. Вона вирішується використанням відповідного програмного забезпечення. Звісно, зараз немає готового та універсального програмного рішення, але існує велика кількість систем, які у комплексі задовольняють будь-які потреби спільноти. Та і створити суто специфічну систему під певний перелік функій — це абсолютно реальна задача, яка реалізується у стислий термін.

Має можливість контролю та участі у втіленні прийнятих рішень. Цей критерій забезпечується дотриманням принципів відкритості та прозорості у діяльності органу і ці принципи закладаються під час створення органу у статутних документах. На жаль, типовий статут ОСББ (той, який навʼязує держава) не передбачає цього, його потрібно змінювати і долати спротив державних бюрократичних структур при його затвердженні. Спротив державних структур є наслідком монополізації владних функцій і небажанням ії передавати громадянам. Але цю проблему можливо вирішити спільними зусиллями мешканців одного чи декількох будинків. Самий простий спосіб — мирна акція під стінами владного органу чи акція громадянської непокори. Впевнений, що проблема буде тільки у того, хто буде це робити першим. Усі інші зможуть посилатися на набутий досвід і все буде набагато простіше.

Відчуває вплив на прийняття рішень. Вплив на прийняття рішень у невеликій спільноті (а саме такою є спільнота мешканців будинку) буде відчутний з самого початку функціонування цього органу. Дійсно, у будинку, де двісті квартир, кожен голос вагомий. Одразу виявляться проблеми, навколо яких будуть формуватися динамічні спільноти. Причому склад цих маленьких спільнот не буде постійним. Наприклад, мешканці першого поверху бачать проблему у тому, що смітник не відповідає санітарним нормам, а всі інші мешканці парадного хочуть привести до ладу увесь підʼїзд. Звісно, що більшість спершу сформується навколо задачі з підʼїздом, а потім вже всі разом будуть вирішувати проблему смітника. Таким чином проблеми, які потребують рішення, будуть розподілятися по пріоритету і кожен голос буде відчутно впливати на прийняття кінцевого рішення. Саме завдяки цьому проблеми будуть розподілятися згідно з суспільними пріоритетами.

Бачить реальний результат виконання прийнятих рішень. Ну, з цим зовсім просто. Між підняттям проблеми і її втіленням у життя проходить зовсім невеликий проміжок часу. На прикладі доведення до ладу підʼїзду видно, що не тільки результат відчутний, але й процес втілення у життя прийнятого рішення відбувається на очах кожного мешканця будинку на протязі доволі короткого терміну. Навіть у проміжок часу між прийняттям рішення та початком робіт завдяки принципу прозорості мешканці бачать процес акумулювання коштів, укладання договорів, купівлю необхідних матеріалів, тощо. Завдяки доступу до інформації та інформуванню, мешканці наочно бачать реальний рух та наближення до реалізації прийнятого рішення.

Має зацікавленість в процесі генерування, обговорення та реалізації рішень. Враховуючи, що ми розглядаємо процес керування своєю власністю, то при виконання попередніх умов людина завжди буде зацікавлена у тому, щоб жити в комфортному середовищі, докладаючи до цього мінімум зусиль. Це природно.

Таким чином, ми бачимо, що орган самоврядування стає реальним та дієвим механізмом де кожен мешканець завдякі своїй вагомості набуває субʼєктності у процесі керування спільним майном. Саме в цьому і є дуже важливий момент — людина стає субʼєктом владних повноважень. Це є відправною крапкою для докорінних змін не тільки на рівні будинку, а і у державі в цілому. Саме базуючись на активній частині будинкових спільнот ми можемо формувати органи самоврядування, які охоплюють не тільки будинок, але й більші території — квартали, вулиці, райони, міста. Звісно, що це поступовий процес. Формуючи органи самоврядування ми набуваємо відповідного досвіду, вчимося керувати масштабними процесами, приймати рішення, які впливають на життя великої кількості людей. Першим кроком буде створення асоціації ОСББ. Завдяки цьому буде знижена вартість адміністрування процесу керування будинками (один бухгалтер, електрик, сантехнік на декілька будинків, а не в кожному будинку) та буде набутий досвід прийняття рішень у більшій спільноті ніж один будинок. Набуття досвіду — це дуже важливий момент. Саме досвід находження консенсусу при прийнятті рішень є ключовим для подальшого руху.

Цікавою особливістю запропонованого підходу є те, що ми вибудовуємо систему керування з низу до верху шляхом укрупнення. Як не дивно, але керуючись закладеними принципами прозорості та відкритості, це дозволяє обʼєднати вибудовану систему з системою державної влади і таким чином трансформувати її. Поясню свою думку. Повертаючись на рівень невеликої спільноти, на рівень ОСББ, ми бачимо, що голова ОСББ не є особою, яка приймає рішення. Всі рішення приймаються спільнотою, а він є лише інструментом втілення цих рішень у життя. При збереженні цього основного принципу в процесі масштабування системи керування ми маємо можливість ввести в органи самоврядування депутатів, які будуть виконувати функцію транслятора рішень прийнятих спільнотою у місцеві та державні органи влади. Тобто, депутат не приймає рішення самостійно на підставі переданих йому на виборах представницьких функцій, а виконує суто делеговані йому повноваження. Крок вліво, крок вправо і ті, хто віддав за нього голоси можуть відкликати його з представницького органу і замінити на іншу людину. Таким чином, ми отримуємо демократичний механізм, який надає суспільству субʼєктність у прийняті рішень та наближає до прямої демократії. Саме така система і має назву жива демократія.

Хочу зазначити роль місцевих засобів масової інформації у всьому цьому процесі. ЗМІ є основним каналом забезпечення прозорості процесів у такій структурі. На рівні будинку це інформаційні листки. На вищих рівнях це буде незалежна телевізійна студія, яка слугує відкритим майданчиком для всієї спільноти яка виступає основним інформаційним каналом. На цьому майданчику можуть виступати як представники державної влади, так і представники місцевих органів самоврядування. Організація плідного, конструктивного діалогу є основним завданням для телевізійної студії. І для цього в Оболонському районі є всі передумови.