Демократія майже не змінилася під впливом технологій. Як і раніше ми голосуємо раз у декілька років та спостерігаємо як політики коять дурниці. Можливо, найближчим часом все буде інакше. Колись людей стало занадто багато для того, щоб вони могли збиратися разом і приймати рішення з будь-якого важливого питання у галузі управління державою. Але мережеві технології надають нам нові можливості збиратися, обговорювати та приймати рішення. Давайте спробуємо з'ясувати, що таке електрона демократія, якою вона буває та які були перші спроби її застосування.

Чому вважають, що представницька демократія у кризі?

Думки про те, що інформаційна революція впливає на традиційні механізми управління державою стала незаперечною. Люди, які озброєні інформаційними технологіями, потребують іншої держави. Вертикальна структура суспільства руйнується та перетворюється у мережу. Відповідно, повинна змінюватися і модель керування.

Інші вважають, що криза почалася задовго до того, як з'явилися технології, щоб її подолати. Прийняття Декларації прав людини є наріжним каменем. Ключовим інструментом представницької демократії є політичні партії. Саме вони борються за владу та пропонують громадянам альтернативу вибору. Але документ, який був прийнятий після самої руйнівної війни в історії людства, став універсальною ідеологічною платформою. Зараз майже ніхто не піддає сумніву систему прав та свобод людини, окрім самих радикальних рухів, які майже не мають впливу.

Гострота політичної боротьби партій, як ідеологічних платформ знижується. Насправді, вони всі обіцяють одне і теж: безпеку, заможну державу, добробут кожної людини, права та свободи. Але пропонують різні шляхи досягнення цих цілей. Але в засобах досягнення розібратися вже не так просто — обирати стало важко.

Терміни, які потрібно знати.

Електронною демократією зараз називають різні речі — починаючи з онлайн-сервісів, які надає держава, до системи звернень громадян до держави в електронній формі. Насправді, електронна демократія - це технологічні напрацювання, завдяки яким громадяни можуть безпосередньо приймати участь в управлінні державою, прийнятті політичних рішень. Різні терміни відображають лише ступінь проникнення технології.

Електронний уряд — доречно використовувати лише тоді, коли йде мова про державні послуги у електронному вигляді чи про урядові сайти з “відкритими даними”, де публікується вся інформація про дії держави.
Безпосередня електронна демократія — найбільш радикальний сценарій зміни політичної системи, коли кожний громадянин може голосувати та приймати рішення з кожного питання порядку денного.
Жива чи хмарна демократія — один із варіантів розвитку електронної демократії. Кожен може висловити свою думку з усіх питань, а може делегувати свій голос фахівцю у кожній конкретній галузі для прийняття остаточного рішення.

З чого починається електронна демократія?

В осяжній перспективі жодна країна, навіть сама передова, не готова переходити ні до прямої, ні до живої електронної демократії. Зміни відбуваються поступово та непомітно. Наприклад, сьогодні нікого не здивує, що у кожного політика є сторінка у фейсбуці, що державні структури обов'язково повинні публікувати всі документи у відкритому доступі, чиновники відповідають на електронні звернення. Але це все було фантастикою ще десять років тому. Сьогодні цим вже нікого не здивуєш.

Деякі країни вже пішли набагато вперед. Що видумаєте про конституцію, написану в Інтернеті? Кожен може залишити коментарі, вносити правки, голосувати за кінцеву редакцію документу. Такий проект реалізували в Ісландії у 2009 році.

Статті конституції розміщували у мережі. Для обговорення використовували Facebook, Twetter, YouTube та Flicker. Конституційна рада вивчала всі коментарі, проводило експертизу пропозицій та публікувала виправлені варіанти, які обговорювалися ще раз. Окрім того, члени ради раз на тиждень публікували звіт про свою працю на YouTube, всі засідання Ради транслювали в онлайні.


 

Хто писав Конституцію Ісландії?

Для написання першої чернетки головного документу у Ісландії зібрали Конституційну асамблею. Вона складалась із 1500 людей у віці від 18 до 80 років. 1200 людей були відібрані випадково із національного реєстру. Інші 300 були представниками підприємств, закладів та інших соціальних груп. Для подальшої роботи над Конституцією були відібрані 25 людей Конституційної ради.


 

Нова Конституція розширила повноваження місцевої влади, громадяни отримали можливість анулювати закони, які були прийняті парламентом та вносити закони на розгляд: 10% виборців можуть вимагати проведення національного референдуму про відміну закону прийнятого парламентом, 2% електорату можуть запропонувати розгляд проекту нового закону. Хоча, праця над конституцією була завершена ще у 2012 році, вона до цього часу знаходиться на розгляді та не набрала чинності.

Серед радикальних та більш поширених елементів прямої демократії — колективний розподіл бюджету. Основна ідея у тому, що керівництво району чи міста надає якусь суму з бюджету, а громадяни можуть вносити пропозиції та голосувати на що витратити гроші. Більш ніж 25 мільйонів доларів із бюджету Нью-Йорка (http://www.participatorybudgeting.org/blog/6049/) будуть надані у 2014-2015 році спільноті для розподілення саме таким чином. Схожі проекти є в багатьох містах.

Чи є приклади працюючої електронної демократії?

По всьому світу з'являються політики, які готові використовувати інструменти демократії не для рішення вузьких політичних питань, а у повсякденному політичному житті.

Наприклад, у маленькому містечку Валентуне, що поблизу Стокгольму, група учнів випускного класу, очолювана своїм вчителем, замислилась чому молодь майже не приймає участь у політичній діяльності. Вони вирішили зареєструвати партію та балотуватися на виборах до місцевої ради з однією обіцянкою — голосувати на засіданнях так, як проголосують їх виборці в Інтернеті. Вже майже десять років ця партія переобирається у місцевий парламент та вже вийшла на федеральний рівень.

Інший приклад — Німецька Піратська партія, яка представлена у багатьох місцевих радах та отримала один мандат в Європейському парламенті. Вони поки не обіцяють долучати всіх виборців до голосування, але активно використовують інструменти живої демократії для обговорення та прийняття рішень в середені партії, яка нараховує більше десяти тисяч членів.

Можливі негативні наслідки електронної демократії

У 2009 році в Росії виборчі дільниці були обладнанні системою автоматичного підрахунку голосів виборців. Були обіцянки встановити їх майже на всіх дільницях до 2015 року. Потім цю програму зупинили. Багато хто пояснював це тим, що пропрезидентська партія показувала найгірший результат саме на дільницях, обладнаних цією системою. Але проти цієї системи виступали і громадські організації. Справа в тому, що система була обладнана програмним забезпеченням із закритим кодом. Ніхто не міг гарантувати, що в системі не закладені недокументовані функції, які можуть бути використані для отримання потрібного результату. Не складно уявити що буде, коли вибори будуть проходити з використанням таких систем.

Технократія

Звісно, що незалежні розробники - це не авторитарні уряди. Вони згодні надавати доступ до кодів програм широкому загалу, що дозволить будь-кому перевірити закладені алгоритми, виправити знайдені помилки, додати нову функціональність. От тільки проблема в тому, що для цього потрібні певні компетенції, які відсутні у публічних політиків, громадських діячів, більшості громадян. Це може призвести до нерівності у можливостях маніпуляцій між невеликою групою спеціалістів та всіма іншими. Може статися так, що невелика група технократів отримає переваги, та проблеми фальсифікацій перейдуть у незрозумілу для всіх інших площину. Беручи до уваги велику кількість фахівців високої кваліфікації у суспільстві, на мій погляд, така ситуація в Україні не можлива.

Популізм

На протязі багатьох сторіч люди боролися за загальне виборче право. Спочатку відмінили майновий ценз, потім жінки та національні меншини отримали право голосу, ... Але останнім часом все частіше звучать думки про те, що загальне виборче право це не таке вже благо. Популісти та диктатори дуже часто приходять до влади після чесних виборів. Втім, опоненти зауважують, що незважаючи на всі недоліки, нічого кращого ніж демократія ще не вигадали. Але чи варто давати всім можливість вирішувати питання державного управління?

Електронна демократія як шлях розвитку України.

Електронна демократія не виникає на порожньому місті. Вона не дозволить звільнитися від всіх недоліків, притаманних існуючий системі влади тільки за рахунок нових технологій. Перед тим, як будувати електронну демократію нам все одно необхідно побудувати реальну демократію. На мій погляд, починати потрібно з самого низу. Саме такий шлях дозволить накопичити потрібний досвід, заручитися підтримкою великої кількості людей та швидко вибудувати демократичну систему до найвищої ланки держави. Саме така система буде ефективно використовувати принципи живої демократії.

P.S.

Вже давно намагався перекласти цю статтю. Нарешті переклав. Це моя перша спроба перекладу в житті. Хочу зазначити, що це вільний переклад з моїми доповненнями. На жаль, я не пам'ятаю звідки у мене ця стаття, та хто автор.