Цілий день провів, зустрічаючись з різними людьми. Змерз, як собака. Бабусі біля під'їзду повідомили, що у підвалі прорвало каналізаційну трубу і тільки завтра її відремонтують. Прийшов додому. У квартирі холодно, гарячої води немає, погрожують вимкнути світло на дві години. Ввімкнув телевізор, а там інформація про підвищення ціни на газ у чотири рази для населення (прес-конференція представника нафтогазу). Сьогодні нарешті отримали квитанцію на оплату комунальних послуг - вартість газу в два рази більша. Зателефонував до ЖЕКу, відповіли, що підвищили об'єми споживання газу у зв'язку з тим, що не було гарячої води. Цього пояснення я не зрозумів. Це ж скільки потрібно води нагріти, щоб використати такий об'єм газу?! Вдень спілкувався із завучем однієї школи на Оболоні. Вона розповіла, що збираються підвищити кількість навчальних годин без підвищення ставки. Автоматично вчителі починають працювати майже на півставки, а це означає, що заробітна плата становитемо близько півтори тисячі гривень.

..... написав це я все після того, як замислився, чому я такий злий.

Я розумію, що йде війна. Але в мене склалося стійке враження, що все вирішується виключно за рахунок звичайних людей. Повністю відсутні будь- які зміни в державній системі. Але що найстрашніше - я не бачу бажання влади будь-що змінювати.
Вважаю необхідним звертати увагу не тільки на те, що відбувається на фронті, а й на те, як влада виконує свої обіцянки докорінно змінити систему влади й позбутися корупції. Без нашого тиску та контролю влада з цим не впорається.
Якщо відбудуться реальні зміни, то, повертаючись ввечері додому, у нас не буде приводів для гніву.

P.S.

Дружина приготувала смачну вечерю, донька порадувала успіхами у школі, натягнув на себе теплий спортивний костюм ..... вже заспокоївся. Завтра новий день почнеться і доки нічого не зміниться у "консерваторії", то підходити до дому буду злий. А вдома бути злим не можна. Це є найголовнішим мотиватором