Становлення та розвиток місцевої влади Києва мають давню тисячолітню історію. Витоки зародження місцевої влади сягають громадівського та племінного самоврядування територіальних общин, родів та племен прадавніх слов’ян, які проживали на території сучасного міста Києва.
Територіальне громадівське самоврядування зароджувалось та розвивалось на основі звичаєвого, природного права вільної громади. На основі звичаєвого права обирались посадові особи громад, вирішувались різні питання місцевого значення. Громада самостійно чинила суд, охороняла свою територію та здійснювала інші самоврядні функції.
Територіальна громада (верв) утворювалась природним шляхом, відповідно й право громади (копи, купи) на управління своїми справами є природним невідчужувальним правом громади (належить громаді від пририди її утворення, дароване Творцем).
Українська територіальна громада, на відміну від близьких сусідів (російських общин або польських гмін), мала широку автономію, і з давніх часів керувалася звичаєвим (природним) правом, яке згодом переросло в певну українську народну правову систему під назвою “копний статут” або “копне право”.
На основі народного копного права збирались віча громад (верв), обирались старійшини (старці), копники (копні судді) та інші посадовці територіальної громади.
Суспільно-економічну основу громадівського самоврядування становила суспільна (публічна) власність громади на землі, пасовища, ліси тощо.
Суспільно-економічні формації, які передували зародженню та утворенню держав, прийнято називати азійськими формаціями, азійськими прадержавами. Основою азійського способу виробництва була господарська діяльність територіальної громади.
Розвиток господарської діяльності громад та їх територіальне поширення в подальшому привели до утворення держав.